«Перша офіційна зарплатня у мене була 13 гривень 62 копійки»
Як починалася твоя журналістська кар'єра?
В 14 років я вів шкільне радіо в Бродах. Потім крутив дискотеку, грав у місцевому театрі. Тоді мене запросили вести вітальну програму на місцевому телебаченні. За іронією долі, вперше, що я мав прочитати, це те, що мої родичі вітають мою бабцю.
Як починалася твоя журналістська кар'єра?
В 14 років я вів шкільне радіо в Бродах. Потім крутив дискотеку, грав у місцевому театрі. Тоді мене запросили вести вітальну програму на місцевому телебаченні. За іронією долі, вперше, що я мав прочитати, це те, що мої родичі вітають мою бабцю.
Ми записались десь з 25 дубля. То я забув як мою маму і тата звати, потім забув як дядьків звати, яких треба було всіх перерахувати.
Але з цього все почалося. Одне літо там пропрацював. А потім пішов вчитися в радивилівський ліцей. Там зробили шкільне телебачення і газету.
В 11 класі ми поїхали на всеукраїнський фестиваль шкільної преси в Луцьк. Я зайняв перше місце за статтю, як найбільший романтик. І з того часу вже розглядав себе як журналіст. І ще одна моя фотографія зайняла перше місце, і я чогось думав, що буду фотокором.
Хотів поступати у Львів вчитися. А потім з Мегу запропонували йти до них зразу на другий курс. Наш випуск став першим випуском журналістики.
За півроку навчання я побачив, що там нема ще ні бази, ні телестудії, і пішов працювати.
В 11 класі ми поїхали на всеукраїнський фестиваль шкільної преси в Луцьк. Я зайняв перше місце за статтю, як найбільший романтик. І з того часу вже розглядав себе як журналіст. І ще одна моя фотографія зайняла перше місце, і я чогось думав, що буду фотокором.
Хотів поступати у Львів вчитися. А потім з Мегу запропонували йти до них зразу на другий курс. Наш випуск став першим випуском журналістики.
За півроку навчання я побачив, що там нема ще ні бази, ні телестудії, і пішов працювати.
Якою була перша робота?
Ще на Бродівському телебаченні я отримав першу офіційну зарплатню - 13 гривень 62 копійки. А перша офіційна робота була на радіо "Край".
Прийшов туди на практику. Нахабно просився в ефір. Практикантів не пускали в ефір, але я вибився. І так залишився працювати. А потім Руслан Савуляк запросив мене на "Рівне1".
Ще на радіо "Край" було купа різних проектів. Але проблема в тому, що його мало хто слухав.
Якось я вирішив провести новорічну ніч в прямому ефірі, спілкуватися з слухачами, піднімати рейтинг,
Ще на Бродівському телебаченні я отримав першу офіційну зарплатню - 13 гривень 62 копійки. А перша офіційна робота була на радіо "Край".
Прийшов туди на практику. Нахабно просився в ефір. Практикантів не пускали в ефір, але я вибився. І так залишився працювати. А потім Руслан Савуляк запросив мене на "Рівне1".
Ще на радіо "Край" було купа різних проектів. Але проблема в тому, що його мало хто слухав.
Якось я вирішив провести новорічну ніч в прямому ефірі, спілкуватися з слухачами, піднімати рейтинг,
А перший сюжет зробив уже на "Рівне1". Ми поїхали з Оксаною Кісільчук знімати про те, що сміття не вивозять уже декілька днів. Оксана сказала написати стендап і текст, допомогла підкоректувати.
Зробили початковий стендап, текст, синхрони, все як книжка пише.
А сюжети знімав різні. Завдяки одним повиганяли начальників, інші - повирішували проблеми людям. Комунальною сферою займався. Юрій Собчук коли мене бачив, то казав: «Я тебе вже бачити не можу :) Що не сюжет, то до мене. Скільки вже можна?»
Зробили початковий стендап, текст, синхрони, все як книжка пише.
Прийшов додому, дивлюсь новини, ведуча читає підводку і каже: «Далі продовжує наш журналіст Олександр Курсик». І починається сюжет сдендапом, де стоїть Олександр Курсик, ззаду сміття і в стендапі слово в слово повторюється все те, що ведуча прочитала в підводці.Просто мені сказали написати в підводці найголовніше. А в мене в голові була та ж думка, що в щойно знятому стендапі. І я написав. Колеги потім довго з мене сміялись
А сюжети знімав різні. Завдяки одним повиганяли начальників, інші - повирішували проблеми людям. Комунальною сферою займався. Юрій Собчук коли мене бачив, то казав: «Я тебе вже бачити не можу :) Що не сюжет, то до мене. Скільки вже можна?»
Які сюжети любиш робити найбільше?
Пре, коли працюєш в форматі «зараз на зараз». Коли уже 15:00, а сюжет треба здати на 19:30.
Якось в суботу в обід мені подзвонили і сказали, що в Хмельницьку вибухають снаряди і треба їхати. І здати сюжет прямо на сьогодні.
Пре, коли працюєш в форматі «зараз на зараз». Коли уже 15:00, а сюжет треба здати на 19:30.
Якось в суботу в обід мені подзвонили і сказали, що в Хмельницьку вибухають снаряди і треба їхати. І здати сюжет прямо на сьогодні.
А якось в обід нам зателефонували і сказали, що на рівненській АЕС був викид. Поїхали туди, відзнялись. Я швиденько написав текст. Наш сюжет мав бути першим, його вже проанонсували. В 19:30 ми почали його перекидати і заглючив Інтернет. Проте вже за декілька хвилин він все ж вийшов в ефір. Оце класно - динаміка, життя.
Найкращі сюжети, коли вони зроблені швидко і якісно. Але ображає, коли класний сюжет і все встиг, а редактор в Києві каже, що випуск уже заповнений і сюжет піде завтра.Це людський фактор, який інколи грає роль не на нашу користь.
А якби не встиг в останню хвилину скинути сюжет?
Ще такого жодного разу не було.
Які казуси траплялися в ефірах?
Якось вів ефір в програмі «На часі». За 20 хвилин я в середньому задаю 20 питань, щоб було динамічно. І прийшов якийсь гість з київських політиків. Я ставлю запитання ніби правильно, а чувак відповідає «так-ні-не знаю, наступне запитання».
І на десятій хвилині у мене просто закінчились запитання.
І на десятій хвилині у мене просто закінчились запитання.
Не страшно було під час перших ефірів?
Перший прямий ефір у мене був на річницю помаранчевої революції. А я був на майдані, переконаний, що це все правильно. Тому він пройшов на піднесенні. Тоді до мене прийшов Зураб Кантарія і моя землячка з Бродів Катя Мариняк. Я їх сам запросив, бо перший ефір хотілося зі своїми людьми провести.
Але якщо не вести прямі ефіри місяць, то все з нуля треба починати.
От під час виборів у мене було по три ефіри вдень, то це нормально. А коли перерва якась, то уже важко. Хоча, кажуть, майстерність не проп’єш :)
Перший прямий ефір у мене був на річницю помаранчевої революції. А я був на майдані, переконаний, що це все правильно. Тому він пройшов на піднесенні. Тоді до мене прийшов Зураб Кантарія і моя землячка з Бродів Катя Мариняк. Я їх сам запросив, бо перший ефір хотілося зі своїми людьми провести.
Але якщо не вести прямі ефіри місяць, то все з нуля треба починати.
От під час виборів у мене було по три ефіри вдень, то це нормально. А коли перерва якась, то уже важко. Хоча, кажуть, майстерність не проп’єш :)
Які цікаві люди були в тебе гостями?
Був прикольний чувак, який лікує рак - народний лікар з Корця. Він порозказував, що в нього всі здорові.
Йому у 86 році приснилась аварія на ЧАЕС
Був прикольний чувак, який лікує рак - народний лікар з Корця. Він порозказував, що в нього всі здорові.
То телефон у нас був гарячий тиждень після ефіру. Глядачі дзвонили: «Де цей лікар, де його шукати..», на вулицях зупиняли, просили номер телефону. Я носив його візитки і просто роздавав людям.Потім був прикольний чувак, чи то заступник генерального директора ХАЕС чи головний інженер станції.
Йому у 86 році приснилась аварія на ЧАЕС
Як вирулюєш, коли щось не виходить?
Дуже важко знімати сюжети пов’язані з церквою. У мене зараз висить перший за два роки сюжет. Про церкву на Словацького. Там одна сторона відмовляється від коментарів. От не хочуть спілкуватися і все. А серйозна заявка на те, що вони хочуть продати приміщення і викинути прихожан в іншу церкву, а люди цього не хочуть. Прихожани все розказали, священик розказав, а їхні керівники не хочуть йти на контакт. І все, сюжет висить, бо немає другої сторони. А сказати, що від коментарів відмовилися, не та ситуація.
Важко також вибити коментарі, якщо сюжети пов’язані з армією.
Люди думають, що нас купили, якщо сюжет не виходить в ефір
Дуже важко знімати сюжети пов’язані з церквою. У мене зараз висить перший за два роки сюжет. Про церкву на Словацького. Там одна сторона відмовляється від коментарів. От не хочуть спілкуватися і все. А серйозна заявка на те, що вони хочуть продати приміщення і викинути прихожан в іншу церкву, а люди цього не хочуть. Прихожани все розказали, священик розказав, а їхні керівники не хочуть йти на контакт. І все, сюжет висить, бо немає другої сторони. А сказати, що від коментарів відмовилися, не та ситуація.
Важко також вибити коментарі, якщо сюжети пов’язані з армією.
Люди думають, що нас купили, якщо сюжет не виходить в ефір
Глядачі на вулицях впізнають?
Частіше впізнають по прізвищу. От в себе на районі в магазині, де я частіше скуповуюсь, або на пошті. Як заходжу, то всі зразу кажуть: «О, телебачення прийшло». Часто гонять типу: «Тихо-тихо це ж телебачення..».
Але щоб афтографи брати... то я ще сам соромлюсь.. Хто я такий? простий журналіст.
Часто бродівські друзі телефонують з якимись проблемами, типу: «Чуєш-чуєш, тут у нас заправку хочуть відібрати, приїдь посварися.» Або з Сарн часом дзвонять:"У нас нас така-то проблема, давай щось вирішувати". Всі теми підкидають.
Частіше впізнають по прізвищу. От в себе на районі в магазині, де я частіше скуповуюсь, або на пошті. Як заходжу, то всі зразу кажуть: «О, телебачення прийшло». Часто гонять типу: «Тихо-тихо це ж телебачення..».
Але щоб афтографи брати... то я ще сам соромлюсь.. Хто я такий? простий журналіст.
А в села десь приїжджаєш, то зразу: «О "1+1", добрий день, як це ваше прізвище? Курчик? Курсик? Курсік?» Я хочеш вже називали..А знайомі, друзі, як реагують на твою роботу?
Часто бродівські друзі телефонують з якимись проблемами, типу: «Чуєш-чуєш, тут у нас заправку хочуть відібрати, приїдь посварися.» Або з Сарн часом дзвонять:"У нас нас така-то проблема, давай щось вирішувати". Всі теми підкидають.
«Своїх студентів тягаю з собою на зйомки»
Окрім журналістики, ти ще викладаєш в Мегу. Як працюється викладачем?
Коли я захищався в універі, то серед магістрів провели конкурс «Майбутня зірка кафедри». Я його виграв і мені запропонували працювати
Під час захиту диплому я вимагав "5" в обмін на те, що працюватиму в універі
Коли я захищався в універі, то серед магістрів провели конкурс «Майбутня зірка кафедри». Я його виграв і мені запропонували працювати
Під час захиту диплому я вимагав "5" в обмін на те, що працюватиму в універі
Зараз мене це просто пре.
Половина студентів каже до мене «привіт», бо ми перетинаємося або по роботі, або вони мене ще пам’ятають по навчанню. І тепер йдуть по коридору: «Привіт..ой добрий день.. привіт..».
На перерві дві студентки сказали, що я "афігєвший".
Половина студентів каже до мене «привіт», бо ми перетинаємося або по роботі, або вони мене ще пам’ятають по навчанню. І тепер йдуть по коридору: «Привіт..ой добрий день.. привіт..».
На першій парі я одразу дуже жорстко сказав: «Кому не цікаво, встали, вийшли, вкінці залік поставлю, прийдете якісь реферати понаписуєте».Можна, звісно, розказувати теорію, але це мені не так цікаво. Викладаю практику - те, що вмію.
На перерві дві студентки сказали, що я "афігєвший".
Класно, коли студенти розумні. Я їх з собою на зйомки тягаю, вони сюжети пишуть, порявнюють з моїми сюжетами. Приводжу їх в студію на «Рівне1», вони записують новини. Тобто реально таку практичну роботу робимо, щоб вони не приходили на практику і не питали: «А що таке с/х». І я бачу, шо їм це подобається.
Хочу ще кандидатську захистити і викладати далі.
Хочу ще кандидатську захистити і викладати далі.
«З майбутнім тестем були проблеми через декілька дурних вчинків»
Як дружина ставиться до твого ненормованого графіку роботи?
Ми з нею і познайомились завдяки журналістиці, на фестивалі шкільної преси. Півроку переписувались, а потім я вступив в Рівне вчитися, частково навіть через неї. Але вона поїхала вчитися у Львів.
Зараз Женька працює в прокуратурі. То недалеко втекла від мене. В них субота може бути робочий і неділя. Інколи допізна може бути на роботі. Тому вона розуміє, що це таке ненормований графік. У нас в цьому плані повне розуміння і немає конфліктів.
Ми з нею і познайомились завдяки журналістиці, на фестивалі шкільної преси. Півроку переписувались, а потім я вступив в Рівне вчитися, частково навіть через неї. Але вона поїхала вчитися у Львів.
Зараз Женька працює в прокуратурі. То недалеко втекла від мене. В них субота може бути робочий і неділя. Інколи допізна може бути на роботі. Тому вона розуміє, що це таке ненормований графік. У нас в цьому плані повне розуміння і немає конфліктів.
Як відпочиваєте?
Не любим сидіти на місці. От нещодавно їздили до друга з Бродів. Він взяв свою дівчину і ми погнали в Підгорецький замок, Олеський, Золочівський. Любим їздити по Україні і закордон. Були в Туреччині, Єгипті, Греції, Польщі. Також полюбляєм шашлики за містом, рибку половити.
Але не можу змусити дружину стрибнути разом зі мною з парашутом. Але вона хоче купити джампери, щоб разом тренуватися.
Не любим сидіти на місці. От нещодавно їздили до друга з Бродів. Він взяв свою дівчину і ми погнали в Підгорецький замок, Олеський, Золочівський. Любим їздити по Україні і закордон. Були в Туреччині, Єгипті, Греції, Польщі. Також полюбляєм шашлики за містом, рибку половити.
Але не можу змусити дружину стрибнути разом зі мною з парашутом. Але вона хоче купити джампери, щоб разом тренуватися.
Що романтичного робив для дружини?
Вистачало романтики. В мене колись з її татом були дуже великі проблеми через декілька дурних вчинків.
Якось розмалював в Костополі їй автобусну зупинку. «Женя я тебе кохаю. Це тобі до 14 лютого» Вистачало романтики. В мене колись з її татом були дуже великі проблеми через декілька дурних вчинків.
Потім вона вже жила в Рівному з батьками.
Я купив на всю зарплату троянд і ми з другом всипали її під’їзд пелюстками.
Я купив на всю зарплату троянд і ми з другом всипали її під’їзд пелюстками.
Поки не закохавсяв Женьку, ніколи віршів не писав. А їй написав за сто днів сто віршів. Якось так просто прорвало. Навіть вночі вставав і писав.
Поміянлось щось в стосунках після одруження?
Не помінялось. Адже ми не тільки чоловік і дружина, а і друзі, і порадники. Мені здається, що так і має бути, тоді хочеться йти додому, тоді класно від того, що ти одружений. От дехто каже: «Не хочу додому йти, бо в мене там жінка дома, зараз сваритись буде». То в мене такого немає.
Що для тебе головне в житті?
Діти. Дуже хочу дітей, працюємо над цим :)
Не помінялось. Адже ми не тільки чоловік і дружина, а і друзі, і порадники. Мені здається, що так і має бути, тоді хочеться йти додому, тоді класно від того, що ти одружений. От дехто каже: «Не хочу додому йти, бо в мене там жінка дома, зараз сваритись буде». То в мене такого немає.
Що для тебе головне в житті?
Діти. Дуже хочу дітей, працюємо над цим :)
Що найбільше цінуєш в людях?
Щирість напевно. Не люблю людей, які в очі говорять одне, а позаочі інше. Чогось по життю в мене таких вистачає..
Але з кожним роком я стаю якимось більш жорстким. Це життя так б’є. Що нас не вбиває, робить сильнішими.
Хоча за все життя у мене нема жодного ворога. Принаймні, я так думаю.
Щирість напевно. Не люблю людей, які в очі говорять одне, а позаочі інше. Чогось по життю в мене таких вистачає..
Але з кожним роком я стаю якимось більш жорстким. Це життя так б’є. Що нас не вбиває, робить сильнішими.
Я стаю більш твердішим. Якщо раніше я не міг сказати: «Та пішов ти в дупу», то зараз можу і вважаю що це нормально.Це мій оператор Пастушенко такий жорсткий. А я з ним навіть більше часу проводжу, ніж з дружиною.І в нього багато навчився. Для всіх добреньким не будеш.
Хоча за все життя у мене нема жодного ворога. Принаймні, я так думаю.
Які у тебе хобі?
Дуже багато. Останнє хобі – це джампери. Купив собі і стрибаю на них. Класна така штука.
Ще хочу зробити собі футболку "чупакабра", щоб в ній стрибати. Бо я коли тренуюсь біля мототрека, всі кричать: «О, чупакабра, чупакабра».А хобі, на яке витрачаю найбільше часу і грошей, - це полювання. Їжджу в Сарни, в Броди. Кожні вихідні мене вдома нема. Дружина вже знає і відпускає.
Полюбляю парашутний спорт, риболовлю, стрільбу в тирі, в спортзал ходжу.
Про що мрієш?
У мене швидше не мрії, а конкретні плани, які записую в щоденник. За цей рік собі написав – почати будівництво власного будинку, побачити маму в цьому році (адже вона закордоном), віддати заміж сестричку, почати писати кандидатську, закінчити навчання в НУВГП (здобуваю другу вищу освіту - економічну), відсвяткувати одну четверту життя.
А дружина мені пообіцяла на 25 років подарувати мисливський карабін, бо я ним марю.
У мене швидше не мрії, а конкретні плани, які записую в щоденник. За цей рік собі написав – почати будівництво власного будинку, побачити маму в цьому році (адже вона закордоном), віддати заміж сестричку, почати писати кандидатську, закінчити навчання в НУВГП (здобуваю другу вищу освіту - економічну), відсвяткувати одну четверту життя.
А дружина мені пообіцяла на 25 років подарувати мисливський карабін, бо я ним марю.
Ти амбіційна людина?
В принципі так. Постійно по життю мною керують амбіції. Я не можу спокійно сидіти, якщо щось відбувається десь, а мене там немає. Якщо десь бійка, а мене там нема, або когось ображають, а мене там немає.
Хто хоче працювати власкором чи на київському телеканалі, по-іншому просто не можна
Не можна собі сидіти і сюжет лівою ногою писати. Це все треба витягувати, вивчати, висмоктувати.
В принципі так. Постійно по життю мною керують амбіції. Я не можу спокійно сидіти, якщо щось відбувається десь, а мене там немає. Якщо десь бійка, а мене там нема, або когось ображають, а мене там немає.
Хто хоче працювати власкором чи на київському телеканалі, по-іншому просто не можна
Не можна собі сидіти і сюжет лівою ногою писати. Це все треба витягувати, вивчати, висмоктувати.
Що можеш побажати молодим і амбіційним журналістам?
Щоб всі працювали. Бо буває просто ходять і кажуть – я журналіст, а не працюють.
Найбільше мене дратують журналісти, які залежні від когось. Я би запропонував щось копати, шукати, говорити. Чим більше в тебе ворогів по сюжетах-статтях, тим більше тебе поважають. От наступив на горло комусь і вони вже знають що ти є, ти про себе сказав. А якщо постійно казати, які вони всі класні, то це маріонетка а не журналіст.
От я б хотів їздити в гарячі точки. Якщо поїду в якусь гарячу точку, тоді зможу сказати, що все що хотів зробити в журналістиці, я зробив і можу займатись чимось іншим. Сподіваюсь, в майбутньому з мене вийде хороший політик.
Сюжети Олександра Курсика
Найбільше мене дратують журналісти, які залежні від когось. Я би запропонував щось копати, шукати, говорити. Чим більше в тебе ворогів по сюжетах-статтях, тим більше тебе поважають. От наступив на горло комусь і вони вже знають що ти є, ти про себе сказав. А якщо постійно казати, які вони всі класні, то це маріонетка а не журналіст.
От я б хотів їздити в гарячі точки. Якщо поїду в якусь гарячу точку, тоді зможу сказати, що все що хотів зробити в журналістиці, я зробив і можу займатись чимось іншим. Сподіваюсь, в майбутньому з мене вийде хороший політик.
Сюжети Олександра Курсика
Тернопільське сміття повертається
Релігійною Меккою стає Рівненщина
Вчитель фізики на Рівненщині будує літак
Читайте також
Досьє
Колеги про Олександра Курсика
Релігійною Меккою стає Рівненщина
Вчитель фізики на Рівненщині будує літак
Читайте також
Досьє
Колеги про Олександра Курсика
0 коммент.:
Дописати коментар