четвер, 6 серпня 2015 р.

Володимир Хомко: один день з мером Рівного


До початку передвиборної кампанії на посаду міського голови залишились лічені тижні. Потенційні кандидати різні, їх багато і попереду у них запекла боротьба за мерське крісло. Журналістка порталу ogo.ua вирішила на подивитися чим це “крісло” так приваблює рівнян,і як мер проводить свій робочий день. 

вівторок, 24 червня 2014 р.

Лілія Москальова: "Найсексуальніше в чоловікові - це мозок ”

Ім’я Лілії Москальової давно на слуху. Політик, громадський діяч, бізнес-вумен, люстратор, донька мера Львова… Опоненти її бояться, жінки про неї пліткують, чоловіки втрачають голову. В той же час це надзвичайно проста і щира людина, харизматична і прикольна, абсолютно без понтів і зарозумілості. Про це інтерв’ю ми домовлялися місяці три. Зрештою, вона сказала: «Готуй питання, на все відповім!». Отже, відверто про політику, сім’ю, чоловіків і чутки… 

вівторок, 14 серпня 2012 р.

Підполковник міліції Тамара Лисенко: «Я ніколи не подорослішаю»


Начальник сектору звязків з громадськістю УМВС України у Рівненській області Тамара Лисенко працює у міліції уже 18 років. Журналісти дзвонять їй по сто разів на день, щоб отримати коментарі з приводу того чи іншого злочину. Не зважаючи на таку «невеселу» тему криміналу, спілкуватися з нею завжди в задоволення - і пожартує, і настрій підніме, і скаже щось приємне.

Ми самі часто провокуємо злочинців: «Пограбуй мене!». Залишають, наприклад, в машині цінні речі, а потім звинувачують міліцію, що не можуть розкрити злочин. Та не може міліція всього розкрити – не ясновидці. Тому спрямовуємо роботу на те, щоб застерегти людей. 

Тут працюють в основному фанати. Часто на кадрових комісіях питають: «Чого ти з міліції йдеш? Ти ж 5 років провчився». Відповідають, що набрид  ненормований робочий день, мала зарплата. Ну ти ж знав куди йдеш. Не на цукеркову фабрику випікати еклери, де за кожну пачку в кишеню «падає» 50 гривень. 

Я зрозуміла, що міліціонерів треба захищати. Колись у Зарічненському районі беркутівці затримували машини з краденим лісом. І на них напали  людей 40 з сокирами, вилами. Мій інспектор поїхав туди на зйомки, дзвонить мені і каже: «Нас вбивають». 

Не розумію такого, коли людина іде на пенсію, а її посаду розатестовують для того, щоб залишити в міліції. Мене ніхто не підтримує і за цю думку осудять, але вона моя.

Відмінність міліціонера від поліцейського в тому, що поліцейський служить букві Закону. Йому байдуже хто перед ним - депутат, мажор, головний міліціонер… всі перед його величністю Законом рівні. Закордоном правоохоронець  знає, що він спокійно може притягнути до відповідальності, наприклад, губернатора чи члена сейму. А наші пасують перед великими світу цього. Думає:  "Навіщо мені цей головний біль?". Бо депутати недоторкані, а впливові люди з грошима. То що можна хотіти з правоохоронця? Якщо «мажори» літають, як хочуть, а міліціонер зупинить?  То завтра цього міліціонера будуть шукати у… народному господарстві. Це різні цінності і менталітет. Поки ми не навчимося служити букві Закону, який один для всіх, то толку не буде.

Це добре, що журналісти «дістають» питаннями. Було б класно, якби всі репортери були наполегливими. Пишаюся і ставлю в приклад співпрацю з центральними ЗМІ, які частенько звертаються. Але вони конкретно ставлять задачу. А не як деякі – ні про що: «візьміть дайте мені щось»,  а потім: «ви мені не те дали, я хотіла інше..» 

Кажуть, багато друзів не буває. Буває. Я їх не обираю по віковій категорії чи соціальному статусу. Мене завжди добиває позиція: «Якщо людина чогось досягла в житті, то це друг, а як тільки десь оступилася чи перестала бути начальником, всі відвернулися».  

Прикольно перед нарадою вшити комусь в колективі спідницю на декілька сантиметрів. Людина одягається і думає: «Як же ж я поправилась!». Або покласти комусь в сумку цеглину чи якийсь товстенний кодекс .  

Я займалася «коварними» справами :)  Могла прислати букет квітів чоловіку, який подобався з запискою: «Коханому», а потім влаштувати істерику зі скандалом «Хто ж це тобі прислав?». А він пишався тим, що хтось на нього «запав». А я ж то знаю що це я. 

Чомусь всі завжди дарують мені троянди. Хоча ця квітка для мене – символ чоловічої безпорадності. Нічого не може придумати краще і думає, що найдорожча квітка –  символ любові. А я люблю ромашки і волошки –  такі сині-сині. 

Розповідають мені, що я така несерйозна. А я ніколи серйозною не буду і не хочу бути. Тому що тоді вже треба одягти наряд монахині і йти в монастир. Хоча на душі іноді зовсім не весело, а я на зло своїм ворогам жартую.

У мене один з основних принципів – поки я людину не пізнаю в особистих стосунках,  то не вірю, що це «повія» чи «гомосексуаліст». Часом дають характеристику людині, яка ще тільки збирається зайти в кабінет: «Та кого ти приймаєш, та вона….». Кажу: «Стоп!». Поки людина не переступила поріг, не поспілкувалися і не пройшли якийсь етап, то не роблю висновків.

неділя, 4 березня 2012 р.

Ресторатор Маргарита Січкар: “З кожною новою поразкою я стаю все сильнішою і відроджуюсь”

 Ресторатор Маргарита Січкар мріяла про цю професію з дитинства. Коли побудувала свій перший ресторан “Пантагрюель”, то реалізувала у ньому фантазії ідеального ресторану. Зараз, зізнається, ресторанний бізнес уже приваблює менше. Каже — хочеться, займатись консалтінгом та написати ресторанний гід.

субота, 4 лютого 2012 р.

Рівненська співачка Тетяна Батейко: “Сцена це класно, але я хочу заміж і дітей”

Співати для Тетяни - це робота. Дівчина працює в міському будинку культури та співає у тріо "Лісова пісня" разом з оркестром "Бревіс". Обожнює російську класику та природу і мріє про сім'ю.